Діти і стрес. Чинники стресу у дітей

Діти можуть травмуватися через події, які дорослим здаються незначними, або ж через несприятливі життєві обставини хронічного характеру.

Типовими чинниками надмірного стресу, психотравми у дітей вважаються:

  • світові тривожні події (навіть якщо дитина не є очевид­цем, але чує про них від дорослих або у новинах);
  • екологічні катастрофи;
  • вимушена розлука зі значущими близькими людьми: батьками, родичами, друзями;
  • раптова зміна розпорядку дня, місця проживання, виму­шене переселення сім’ї;
  • тиск і булінг з боку однолітків;
  • навчальні стреси – початок/кінець навчального року, ек­заменаційний період;
  • надмірне захоплення комп’ютерними іграми.

 Додатковими специфічними чинниками сильного стресу дітей у родині військовослужбовців є:

  • стреси, що викликані безпосередньою або опосередко­ваною причетністю сім’ї до екстремальних обставин, зу­мовлених військовою службою;
  • вимушене безальтернативне прийняття цінностей і норм закритої соціальної системи членами сім’ї;
  • обмежений вибір життєвих стратегій у зв’язку з тим, що ін­тереси сім’ї є вторинними стосовно інтересів служби;
  • демонстрація традицій армійських стосунків у сім’ї вій­ськовослужбовців;
  • прагнення чоловіка/дружини чи обох до авторитарного стилю спілкування у сім’ї;
  • відсутність постійного житла, побутова невлаштованість, часті переїзди на нове місце служби;
  • проблеми адаптації родини до умов життя у гарнізоні;
  • тривала розлука дитини з батьком чи матір’ю;
  • загибель батька чи матері під час несення служби;
  • втрата емоційної близькості з батьком/матір’ю, батьками.

  автор Яніна Омельченко

«Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? Довідник для широкого кола фахівців» — Київ, 2020. 192 с.


 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Пол Виллард «СПРАВОЧНАЯ ПОЖАЛУЙСТА!»

Зображення
Реальная история. Когда я был маленьким, у моей семьи был телефон - один из первых в округе. Я хорошо помню полированный дубовый ящик, прикрепленный к стене рядом с лестницей. Сбоку от него висела блестящая трубка. Я даже помню наш номер – 105. Я был слишком мал, чтобы достать до телефона, но часто завороженно слушал, как говорила с ним мама. Однажды она даже приподняла меня, чтобы я поговорил с папой, который вечно был в отъезде по делам. Волшебство! Со временем я открыл, что где-то внутри чудесного устройства обитало удивительное существо - ее звали «Справочная Пожалуйста», и не было на свете такой вещи, которой бы она не знала. Моя мама могла узнать у нее какой угодно телефонный номер, а если наши часы останавливались, «Справочная Пожалуйста» сообщала нам точное время. Мой первый личный опыт общения с этим «джинном из трубки» состоялся в один из дней, когда мама ушла в гости к соседям. Исследуя верстак в подвале, я случайно ударил по пальцу молотком. Боль была ужасной, но пл...
Докладніше

Прояви дезадаптації та причини її виникнення

Зображення
Адаптаці я (від лат. adapto - пристосовую) - динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища. Шкільна дезадаптація - утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, що виявляються у вигляді порушень у навчанні та поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості. Прояви шкільної дезадаптації: труднощі у навчанні; порушення у взаєминах з однокласниками; відмова ходити до школи; симптоми соматичних захворювань (головний біль, біль у животі, порушення сну, апетиту, підвищена стомлюваність). Причини шкільної дезадаптації (на основі концепції В.Когана, І. Крук, О.Осадько) І. Неправильні методи виховання у сім`ї: завищені очікування батьків до навчальних успіхів дитини; розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги дитини на приємних моментах; часті конфлікти в сім`ї з приводу успіхів дитини у навчанні; виховання дитини за...
Докладніше

Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить

Зображення
          Вікторія  Прудей   (Victoria Prooday)  має ступінь магістра  з  працетерапії   в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками. Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я пишу в цій статті. Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я пишу те, що пишу!   Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей! Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані! Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає: ~        кожна п ’ ята дитина має розлади психіки ; ~        поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%; ~   ...
Докладніше